Леонід Каденюк: полетів би у космос знову

Леонід Каденюк

Леонід Каденюк поки що єдиний українець, який побував у космосі за часів незалежності України

19 листопада виповнюється 15 років з часу польоту першого космонавта незалежної України у космос. Леонід Каденюк пробув у складі міжнародного екіпажу на американському космічному кораблі "Колубія" з 19 листопада по 5 грудня 1997 року. Політ став можливим завдяки домовленостям президентів України та США Леоніда Кучми на Біла Клінтона.

З того часу українських космонавтів до польотів не готують. 62-річний Леонід Каденюк, втім, упевнений, що українці мають літати у космос і навіть готовий полетіти удруге. Через 15 років він до найменших подробиць пам'ятає всі свої відчуття і враження, якими поділився в інтерв'ю з ВВС Україна.

Леонід Каденюк: Найперше і найпотужніше враження - врата точки опори після того, як відв'язуєшся від крісла і опиняєшся у стані невагомості. У земних умовах діє гравітація. Там ця втрата точки опори означала знайти себе у просторі, і це було вкрай непросто.

Але протягом усього космічного польоту я переконався, наскільки людський організм є гнучким, наскільки він спроможний пристосовуватися до будь-яких умов, у тому числі до умов невагомості.

От ми зараз з вами розмовляємо, а у цей час у нашому організмі відбувається кілька сотень біологічних процесів. А там (у космосі - Ред.) раптово відбувається цілковита зміна. Це величезний стрес для організму, але і його людина здатна пережити.

"З'явилося напівфантастичне припущення про те, що людина, все ж таки, походить із космосу, і цей стан записаний на генному рівні у кожного із нас"

Леонід Каденюк, український космонавт

Я, відверто, хвилювався, як я це витримаю. Бо чимало космонавтів, хоч і відбираються за одними і тими ж критеріями, хоч усі однаково здорові, але кожен переносить такі навантаження по-різному. У когось сильний головний біль, у когось порушення вестибулярного апарату.

Я нормально все переніс. Причому, у мене з'явилося відчуття, що я колись вже був у такому стані. Коли почав аналізувати, чому такі відчуття виникли, з'явилося напівфантастичне припущення про те, що людина, все ж таки, походить із космосу, і цей стан записаний на генному рівні у кожного із нас - у мене, у вас і у кожної іншої людини на планеті Земля.

І ще одне відчуття - ніби потрапив в інший світ, і не лише з точки зору фізики. Коли дивишся в ілюмінатор, то бачиш таку красу, що не можна підібрати слів. Американський космонавт Джон Гленн якось сказав: коли подивишся в ілюмінатор, назавжди зрозумієш, що не вірити у Бога-творця неможливо.

ВВС Україна: А багатьом навпаки здається, що побачивши Всесвіт, переконуєшся, що світ таки матеріальний...

Леонід Каденюк: Ні, навпаки, і у мене були такі ж відчуття, як і у Джона Гленна.

ВВС Україна: Відомо, що ви проводили досліди з рослинами. Чим саме ви займалися в космосі?

Леонід Каденюк: Основною метою мого польоту було виконання спільного україно-американського експерименту із трьома видами рослин. Але окрім цього ще були дослідження, запропоновані київським Інститутом системних досліджень людини на тему "Людина і стан невагомості".

Леонід Кучма та Леонід Каденюк

Про політ Леоніда Каденюка разом із американським екіпажем домовився Леонід Кучма

Каденюк про політ у космос 15 років тому

Український космонавт в інтерв'ю ВВС Україна розповідає про свої враження від польоту у космос у листопаді 1997 року.

Прослухатиmp3

У вас немає необхідної версії Флешплеєра

Вибрати інший медіа-плеєр

Та після того, як відбувся період адаптації, я вирішив, що моє перебування на космічному кораблі не має обмежуватися лише тими експериментами, які мені були запропоновані. Я сам вигадував деякі дослідження, пов'язані як із фізикою, так і з медициною, космічною психологією.

Один із цікавих експериментів, який я провів - це ходіння по стелі. З точки зору фізики зробити це було досить легко у стані невагомості, але ще ж є така річ, як психологія людини. Виявилося, що надзвичайно міцні стереотипи, з якими людина вирушає у космос, там спрацювали на повну, зокрема, про те, що по стелі ходити неможливо. Коли я ступнями ніг торкнувся стелі, я ніби відчув перехід в зовсім іншу просторову систему координат.

ВВС Україна: Доводилося чути від науковців думку про те, що підготовка українського космонавта для польотів у космос не може бути самоціллю держави, що набагато правильніше витрачати гроші не на це, а на наукові розробки, експерименти, які космонавти інших країн можуть проводити у космосі. Власне, зараз українські космонавти не готуються до польотів, бо це ще й неймовірно великі гроші, яких держава не має.

Леонід Каденюк: Я переконаний у тому, що українці мають літати у космос. Якщо подивитися на світову космонавтику, внесок українців дуже значний - як теоретиків, так і практиків. Тому вони мають це продовжувати.

"Один футболіст донецького "Шахтаря" коштує значно більше, ніж вся космічна галузь України"

Леонід Каденюк, український космонавт

Українські вчені вже запропонували близько 200 експериментів для Міжнародної космічної станції, і хотілося б, щоб ці експерименти у космосі проводили саме українські космонавти.

Так, для підготовки треба великі кошти. Мій політ відбувся за домовленістю президентів України і США, Леоніда Кучми і Біла Клінтона, і тоді Україна не заплатила ані копійки.

Тепер для підготовки чи то в НАСА, чи у Російському центрі імені Гагаріна необхідно близько 150 мільйонів доларів. Це дуже велика сума для держави.

В Україні річні витрати бюджету на космічну галузь у цілому становлять близько 114 мільйонів гривень, тобто не більше 13 мільйонів доларів.

Звісно, шкода, що держава так мало витрачає на космічні дослідження. Один футболіст донецького "Шахтаря" коштує значно більше, ніж вся космічна галузь України. Я розумію, що це інші джерела фінансування, але все одно, так не повинно бути у державі.

ВВС Україна: Чи ви б удруге полетіли у космос, якби була така можливість?

Леонід Каденюк: Так, полетів би. Фізичний стан це дозволяє. Я активно займаюся спортом, бігаю 3-4 рази на тиждень по 10 кілометрів. Я вже згадував про американського астронавта Джона Гленна. Він полетів удруге в космос у віці 77 років. Мені до цього ще дуже далеко.

До того ж, якби так сталося, що через 2-3 роки таки була можливість полетіти українцеві, то насправді нема кому летіти. Бо мінімум 4-5 років треба готуватися. Мені готуватися не треба, я таку підготовку давно пройшов. Мені лише слід було б підготуватися до експериментів.

Open all references in tabs: [1 - 3]

Leave a Reply