Олена Паламарчук. Займається тестуванням веб-сайтів. Хобі - психологія, нейронаука, біологія.

 

Для кожного приходить, врешті, весна, яку інші люди ніколи не побачать. Тож насолоджуйтеся весною, яка є лише вашою.

Пем Браун

 

- Всі ми прагнемо досконалості, всі ми хотіли б бачити таким світ з усіма його компонентами.

Чисте світло, що пронизує все і немає йому перешкоди.

Ідеальний клімат, ідеальні люди. Наповнені радістю бути щомиті.

Наповнені співчуттям, від якого зникає відчуття розрізненості і все стає ніби одним.

Люди, що прощають миттю, повністю і по дефолту.

Без гри провина-покарання-відпрацювання.

Всі ми, так чи інакше, мріємо про світ, де немає помсти, де немає зради, де є усвідомлення, абсолютно цілісне і неперервне.

Де взагалі немає війни. В жодній формі.

Там, де тепло.

Та якось так сталося, що ми самі є інші.

З якоїсь такої невідомої нам причини.

Ми навіть думаємо буває: ну нічого, зараз явно не те, що треба, а ось завтра, чи ще трохи - настане якраз ця мить.

Може, не зовсім ідеально, хай трішки не ідеально, але в цілому - ну значно краще буде.

Проходить час, може, щось трішки і змінюється, але з такою швидкістю, як відновлюється чорнозем.

Настільки трішки, що в цілому - це майже не помітно!

І от маємо - розчарування від несправджених сподівань.

І рахунки, рахунки, рахунки.

Та ось зараз я так чітко це бачу: щастя - саме в прийнятті.

В прийнятті навіть себе. А разом з собою й інших. Таких "дірявих", таких неідеальних.

І таких, що, може, до тої ідеальності в цьому світі ніколи і не дотягнуться.

Хоча чорнозем росте 🙂

Мені ось подобається пісня Вакарчука "Обійми" - якраз нею він і закінчив концерт до Дня Незалежності.

Тож, може, таки вже час прийшов - все прийняти?

Shabbat Shalom!

 

 

Фото надане Оленою Паламарчук