Психологія — наука про душу. Вона поєднує безліч різноманітних напрямів, методів, які в певний спосіб допомагають психологам вирішувати душевні проблеми людей. Новим явищем в українській психології є арт-психологія або ж арт-терапія (лікування мистецтвом). Методи цієї галузі є науково обґрунтовані, тож арт-психологія в повному розумінні слова є наукою, яку віднедавна можна вивчати в українських вишах. Наука передбачає оволодіння методами психодіагностики та психокорекції, тож, опановуючи арт-психологію, студенти мають змогу навчитися діагностувати за допомогою мистецтва: малювання, елементів творчості чи навіть казкотерапії.
— Арт-психологія чи арт-терапія — це напрям, який заснував Адріан Гілл іще 1938 року, — розповідає доцент кафедри медичної психології та психокорекції Інституту соціальних наук і самоврядування імені Г. Алієва при МАУП Людмила Федосова. — Дослідники давно спостерігали за цим напрямом і виявили, що він ефективно працює в різних сферах. Арт-психологія — доволі нова галузь, її нині ще досліджують. Однак є різниця між відпрацюванням арт-психології в нас та на Заході. В Європі під час лікування мистецтвом застосовують лише малюнок, а в Україні використовують іще й казкотерапію, лялькотерапію, танцювально-рухову терапію, тобто ми практикуємо й навчаємо терапії мистецтвом.
Загалом психологія — великий напрям, тобто наука про душу, а ось арт-психологія — конкретна галузь, окрема спеціалізація, яка глибше вивчає науку за допомогою діагностики та корекції арт-терапевтичними засобами. Методи арт-психології діють на різних людей: хворих та здорових, дорослих і дітей. Отож, вивчаючи арт-психологію, студенти мають змогу ознайомитися з методами цієї науки. Під час практичних занять спудеї на собі випробовують ті чи інші методи арт-терапії. За словами пані Людмили, в Інституті соціальних наук та самоврядування імені Г. Алієва при МАУП під час вивчення спеціалізації дотримуються інтерактивної форми навчання. Тобто чергують лекційні та практичні заняття. Адже лише лекційних занять недостатньо, а на практичних використовують різні методики, згідно з якими проводять навчання.
«До прикладу, розгляньмо проективні методики. Використовуючи їх, студенти малюють, створюють сам образ, а потім за критеріями діагностують, що він означає. Тобто є оцінка за певними методиками. Також застосовують різноманітні варіанти роботи в групах. Навчитися діагностувати та проводити терапевтичні методи можливо, якщо їх проекспериментувати на власному досвіді: в групі чи індивідуально, допомагаючи одне одному», — зазначила Людмила Федосова.
Арт-психологія як наука в Україні сформувалася недавно. Лише кілька років тому її почали вивчати в українських навчальних закладах. Зокрема, нещодавно спеціалізацію ввели в Інституті соціальних наук і самоврядування імені Г. Алієва при МАУП.
«Це доволі нова наука та добре починання. Арт-психологія з’явилася в нас близько двох років тому. Тож іще навіть випускників не було з цієї спеціальності, — розповідає Людмила Федосова. — У нашому інституті, на факультеті психології, тривалий час викладали лише дві спеціальності: медичну та практичну психології. А досвід показував, що потрібно розширяти факультет, адже студенти опановували додаткові спеціалізації на інших психологічних курсах. Наразі ще триває навчання, а після завершення студенти випускатимуться на кафедрі медичної психології».
Якщо людей з такими спеціальностями випускає вищий навчальний заклад, то зрозуміло, що це — дійсно ліцензована програма, ВНЗ має право на випуск студентів та на видачу сертифікатів і тут є кваліфіковані викладачі з арт-психології. Навчаючись за відповідною спеціалізацією у виші, студенти можуть здобути глибші, спеціальні знання з предмета й вагоміший документ про його закінчення.
Арт-психологія має багато різних складових. І кожен з цих методів дозволяє діагностувати певний стан людини й допомагає проводити корекцію. Коли пацієнт малює, ліпить або пише казку, в ньому присутній елемент творчості. Скажімо, якщо людина бачить, що в неї виходить щось красиве, її хвалять, підтримують, у такий спосіб підвищується її самооцінка. Пані Людмила розповіла: одним з творчих методів арт-психології є казкотерапія, яка містить безліч варіантів діагностики. На практичних заняттях студенти вивчають їх. Наприклад, розглядають казки чи притчі. Кожен розуміє їх по-своєму, і саме розуміння є предметом діагностування. Використовуючи казкотерапію, одні стають режисерами,
а інші — акторами. У групах студенти також вчаться писати казки, які допомагали б у певних проблемах, бо ж може бути й таке, що майбутньому психологові доведеться написати для клієнта казку, яка давала б певні рекомендації. Це дуже цікавий і потрібний для вивчення напрям. Адже не завжди розмова виявляється ефективною, а за допомогою мистецтва можна подолати захисний бар’єр, і мимовільно людина розповідає про себе у творчості.
Іще один неординарний метод арт-психології — лялькотерапія. Він дещо відрізняється від попереднього. За словами Людмили Федосової, в цьому методі використовують ляльковий театр, де ляльки відіграють певну роль. Оцінити стан пацієнта можна також, виготовляючи ляльку-мотанку, адже процес її створення — це діагностика.
Отже, арт-психологія — терапія творчістю. Вона допомагає відновити роботу правої півкулі та дозволяє людині ухвалювати нестандартні й оригінальні рішення у складних ситуаціях.
Для «Газети»
Євген Безніско, народний художник України
Думаю, людина без мистецтва не буде людиною. За його допомогою по-іншому сприймаємо світ. Мистецтво заворожує, дає наснагу, поштовх, заохочення до роботи. Мистецтво й людина — єдині. Кожен малює емоціями. Переконаний: у кожній людині сидить недозрілий музикант, співак чи архітектор, щось нерозкрите. Маю приятельку, яка є професором психіатрії. Вона розповідала, що до них інколи потрапляють пацієнти, які проявляються в мистецтві, і це їх лікує. Ба більше, людина, не маючи відповідної освіти, творить дивовижні речі. Одного разу мене запросили на виставку в психіатричній лікарні. Мене вразив рівень робіт пацієнтів, вони були дуже цікаві. Хоча людина має зламану психіку, та намагається показати щось добре й гарне. Мистецтво ще й підвищує самооцінку. Тому, безумовно, воно є не лише ліками для людей, а й фундаментом, на якому базується людство.